Шановні батьки!

Запрошуємо Вас до нашого консультативного пункту, який працює першого четверга кожного місяця з 14 до 16 години. Поради у вихованні та навчанні Ваших дітей нададуть кваліфіковані спеціалісти.

На березі річки, озера чи моря дитину слід зайняти різноманітною цікавою діяльністю. Тут можна не лише спостерігати за водоростями, рибами, водоплавними птахами, а й почати збирати ко¬лекцію мушель, зокрема річкових, озерних та морських молюсків. Мушлі слід ретельно промити, просушити та розкласти в коробки.
    Камінці, обточені водою, - обов'язковий елемент узбережжя. З ними можна організувати багато ігор і експериментів. Зокрема, цікавим заняттям будуть пошуки «курячого бога». Це камінчики з дір¬кою посередині. За давнім повір'ям, вони приносять щастя тому, хто їх знаходить. Таких камінчиків можна відшукати вдосталь, а потім зробити з них намисто. Можна навіть оголосити конкурс на знаход¬ження найкрасивішого, найтоншого, найгрубішого, найяскравішого камінчика. Камінчики, які мають незвичну форму, можна розфарбувати і використовувати для ігор з піском, викладати візерунки тощо.
    Часто у водоймах можна знайти шматочки скла, що схожі на камінчики. Вода зробила свою справу і досить ретельно обточила їх. Для дітей дізнатися про це буде справжнім відкриттям.
   Малюкам подобається кидати камінчики у воду. Позмагайтеся з дитиною і покидайте їх на дальність. А ще - навчіть її кидати ка¬мінчик так, щоб він «стрибав» по воді. Таке вміння не лише принесе дитині величезну втіху, а й сприятиме розвитку координації рухів, окоміру тощо.
     Запропонуйте дитині опустити камінчики у воду біля берега. Зверніть її увагу на те, що вони всі впали на дно. Запитайте у дитини, чому такі маленькі камінчики потонули, а великий м'яч не тоне, пла¬ває на поверхні.
   Дістаньте камінчики з води, запропонуйте дитині порівняти їх із сухими. Хай вона зробить ще одне відкриття: у мокрих камінців змінюється колір.
    А як цікаво будувати замки з піску біля води! Хіба лише замки? З мокрого піску можна «ліпити пиріжки», робити різні фігурки, «варити кашу». А прикрасити вироби мож¬на камінчиками, паличками, мушлями, фольгою від цукерок тощо.
     Запропонуйте дитині пройтися спо¬чатку по вологому піску, а потім по сухому. Де сліди будуть чіткішими? Запитайте у дитини, чи можна збудувати замок чи зліпити щось із сухого піску? Чому ні?
    Із сухим піском теж дуже цікаво гратися. Сухий пісок розсипається - з нього не можна нічого побудувати, але його можна пересипати тонкою цівкою або просівати через сито. Насипавши трохи піску на білий аркуш паперу, разом з дитиною уважно розгляньте піщинки під лупою. Запитайте у неї:
• з чого складається пісок?
• якого він кольору?
• як зміниться пісок, якщо його намочити?
    Зверніть увагу дитини на те, що піщинки різної форми і розміру. Розкажіть, як утворюється пісок, що піщинки - це крихітні камінчики, які відколюються від великих каменів під час тертя чи ударів один об одного.
   Покажіть, що піском можна малювати, насипаючи його на аркуш цупкого паперу чи іншу гладеньку поверхню тонкою цівкою.
    Запропонуйте дитині виміряти об'єм різних ємкостей за допомогою сухого піску. Для цього можна використати умовну мірку - ємкість невеликого об'єму або одну велику прозору ємкість з поділками.
    А ще - можна насипати однакову кількість піску у пляшки з горлечком різної ширини, використавши як умовну мірку, скажімо, пластиковий стаканчик1. Запитайте у дитини, з якої пляшки пісок висиплеться швидше: з тієї, що має вузьке горлечко, чи з тієї, що має широке? Нехай дитина сама перевірить правильнісфть своєї гіпотези.
    Викладіть разом з дитиною доріжку з камінців - «сухий» струмочок. Нехай вона разом з вами походить по ньому босоніж. Відчули легкість після масажу стоп? Він сприяє стимуляції біологічно актив¬них точок, а отже, і оздоровленню організму.
    Подобається дітям гра в хованки: ховати по черзі в піску дрібні предмети чи іграшки, а потім шукати їх, пересіваючи пісок руками. Ще один варіант цієї гри - «Упізнай на дотик»: дитина має відшукати схований предмет і, не виймаючи його з піску, відгадати, що це.
    Ще одна подібна гра - «Сапери». Закопаний предмет чи іграшка стають «міною». Завдання дитини-«сапера» відкопати «міну», не торкаючись її. «Сапер» може діяти руками, дути на «міну», допомага¬ти собі тонкими паличками чи іншими предметами. А за частинами, що відкриваються, дитина має здогадатися, що ж стало «міною» цього разу.
     Пісок для дитини - одна з найцікавіших іграшок. І недаремно, адже ігри з піском - це своєрідна терапія, яка допомагає дити¬ні впоратися зі своїми внутрішніми проблемами. Крім того, дитина отримує багато інформації за допомогою тактильних відчуттів, а дрібна моторика розвиває мозок і готує маленьку ручку до письма.
    Слід лише не забувати нагадувати дітям, що бавитися потрібно обережно, щоб пісок не потрапив в очі. А після забав необхідно ретельно вимити руки.
   Ігри з водою підвищують дітям настрій, життєвий тонус, збагачують досвід враженнями, емоціями, бо плескання у воді знімає психічну напругу, агресію, дискомфорт. Навряд чи знайдеться дитина, якій не подобалося б гратися з водою - бризкатися, переливати воду з ємкості в ємкість, запускати кораблики і кидати іграшки у воду.
    Для ігор з водою підійдуть ємкості різних форм і об'ємів: чашки, ложки, баночки з різними отворами тощо. На березі річки викопайте невеличку ямку, в яку налийте річкову воду, - вийде озеро!
    Пограйте з дитиною в гру «тоне - не тоне». Якщо грунт не глинистий, і вода швидко витікає крізь нього, використайте для ігор з водою широкий таз чи невеличкий надуваний басейн. Помістіть туди ті іграшки, які вільно плавають, і ті, які тонуть. Запитайте у дитини, чому так відбувається? Порожня пляшка не тоне, а якщо набрати в неї води?
    Експеримент на «плавучість» можна продо¬вжити, занурюючи по черзі різні предмети: ложку, палички, горішки, папір, камінчик, поліетилен, пінопласт. При цьому варто, щоб дитина перед кожним зануренням висувала свою гіпотезу і обґрунтовува¬ла її. А відразу після занурення предмету самостійно робила висновки.
   Візьміть поролонові губки, нехай дитина набирає в них воду, а потім вичавлює в ємкості. Виливаючи воду з пляшок, запропонуйте дітям послухати, як вона дзюрчить. Поспостерігайте за тим, як змінюється температура води в ємкості у спекотну пору: вода спочатку холодна, а потім вона нагрівається. Чому? Якщо дитині складно відповісти на це запитання, запропонуйте перевірити, де вода швидше нагріється: у тіні чи на сонці?
    А ще - водою можна малювати на сухому піску. Для цього візьміть пластикову пляшку, налийте в неї води, закрутіть кришку і зробіть у ній отвір. Нехай дитина малює хитромудрі візерунки цівкою води на сухому піску.
   З дитиною старшого дошкільного віку можна виготовити пісковий годинник. Дитині буде цікаво дізнатися про його історію та принцип дії. Пісковий годинник можна зробити з двох пластикових пляшок, з'єднаних корком з крізним отвором. Головне - пересіяти пісок, щоб у ньому не траплялися камінці, які можуть перешкодити рівномірному витіканню піску, й залишити у пляшці рівно стільки піску, скільки перетікає за визначений час: 2, 3 чи 5 хвилин. За допомогою такого годинника можна формувати у дитини правильне від¬чуття часу.

Існує три переломні моменти, які дитина проходить в процесі навчання в школі: це надходження в перший клас, перехід з початкової школи в середню (5 кл) і перехід з середньої в старшу (10 кл). В літературі з даного питання основну увагу надається переважно першокласникам , проте нам представляється важливим поговорити про всі.
    Отже, на що потрібно звернути увагу батькам в ці перехідні періоди? Почнемо з першокласників. Період адаптації дитини до школи може тривати від 2-3 тижнів до півроку, це залежить від багатьох чинників: індивідуальні особливості дитини, характер взаємостосунків з оточуючими, тип учбового закладу (а значить, і рівень складності освітньої програми) і ступінь підготовленості дитини до шкільного життя.
    Важливим чинником є і підтримка дорослих - мами, тата, бабусь і дідусів. Чим більше дорослих нададуть посильну допомогу в цьому процесі, тим успішніше дитина адаптується до нових умов.

                                     Які ознаки успішної адаптації? 

    По-перше, це задоволеність дитини процесом навчання. Йому подобається в школі, він не випробовує невпевненості і страхів.
    Друга ознака - наскільки легко дитина справляється з програмою. Якщо школа звичайна і програма традиційна, а дитина випробовує утруднення при навчанні, необхідно підтримати його у важкий момент, не критикувати надмірно за повільність, а так само не порівнювати з іншими дітьми. Всі діти різні.
    Якщо програма складна, та ще і припускає вивчення іноземної мови - уважно стежите, чи не є таке навантаження для дитини надмірним. Краще вчасно відкоректувати це, інакше почнуться проблеми із здоров'ям. Можливо, в іншому класі, з меншим навантаженням, дитина відчує себе комфортніше?
    Дуже важливо на першому етапі вселити в школяра упевненість в успіх, не давати йому піддаватися смутку ("У мене ніщо не вийде!"), інакше боротися з апатією ви будете дуже довго.
    Наступна ознака успішної адаптації - це ступінь самостійності дитини при виконанні ним учбових завдань, готовність вдатися до допомоги дорослого лише ПІСЛЯ спроб виконати завдання самому. Частенько батьки дуже старанно "допомагають" дитині, що викликає деколи протилежний ефект. Учень звикає до сумісного приготування уроків і не хоче робити це поодинці. Тут краще відразу позначити межі вашої допомоги і поступово зменшувати їх.
    Але найважливішим, на наш погляд, ознакою того, що дитина повністю освоїлася в шкільному середовищі, є його задоволеність міжособовими відносинами - з однокласниками і вчителем.
    Нерідко батьки лають дитину за те, що він пізно повертається з школи, що йому часто дзвонять друзі не "по справі", що дуже багато часу у нього йде на прогулянки. Проте добре б пам'ятати про те, що в цей період першокласник активно встановлює контакти, шукає своє місце в дитячому середовищі, вчиться співробітничати з іншими дітьми і приймати допомогу на свою адресу. Допоможіть йому в цій непростій справі! Від того, яку нішу займе ваше чадо при розподілі соціальних ролей, залежить весь період його навчання в школі. Пригадайте, як важко позбувся імідж "жаднюги" або "всезнайка", як багато проблем з'являється в підлітковому віці саме тому, що колись малюку не вдалося проявити себе належним чином. 

                    Окремо необхідно сказати і про відносини з вчителем.

    Перша вчителька - це важлива людина в житті всієї вашої сім'ї. Добре б відразу встановити з нею тісний контакт, прислухатися до її порад, пропонувати допомогу в організації свят і загальних справ - же будь-яка ваша участь в шкільному житті піде на користь вашій дитині. Ваш син або дочка матимуть мотив гордитися вами! Обов'язково погоджуйте вимоги, щоб дитина не постраждала від ваших розбіжностей з педагогом. Якщо вас не влаштовує (або просто незрозуміла) методика навчання, попросіть вчителя роз'яснити її особливості і переваги перед іншими способами навчання. Думаємо, що будь-який вчитель зробить це охоче, адже він зацікавлений бачити у вас в першу чергу помічників, а не критиків. Від вчителя залежить і то, який сусід по парті "дістанеться" вашій дитині. Це - важливий чинник успішної адаптації першокласника. Обов'язково поцікавтеся, які відносини складаються у дітей, що сидять разом. А може бути, це ваш нащадок заважає комусь на уроках? Не лякайтеся, діти ще не освоїли незвиклі норми поведінки, та і просидіти 30 хвилин, не відволікаючись, в цьому віці достатньо складно. Постарайтеся поговорити з вашим школярем про те, що уміння поважати іншого, коли той працює - дуже цінне уміння. Обов'язково хвалите його, якщо людина витримала подібне випробування з честю. Стимулюйте допомогу дітей один до одного, не заохочуйте позицію "моя хатина з краю", - хто знає, можливо, саме взаємовиручка і добре відношення між однокласниками допоможе вашій дитині у важкий момент.
    Таким чином, резюмуючи, відзначимо, що успішність проходження освітньої траєкторії дитини напряму залежить від того, яким способом батьки і інші члени сім'ї допомагають йому в цій важливій справі. І ми сподіваємося, що знання деяких "тонких моментів" в наданні подібної підтримки істотно полегшить життя і вам, і вашим дітям.