Дотримуйтесь режиму харчування. Необов’язково годувати дитину кожен день в строго призначений час, але дотримуватися певного порядку потрібно. Не перебивайте апетит. Давайте дитині фрукти і солодощі як десерт після основного прийому їжі. Спрагу між прийомами їжі слід вгамовувати водою.Солодкі напої або соки підвищують рівень цукру в крові і знижують апетит. Урізноманітніть меню. Дитині можуть набриднути одні й ті ж страви. Навіть ще зовсім маленьких дітей не варто годувати одноманітною їжею. Не лайтеся і не шантажує своє чадо. Фрази на кшталт: «Якщо не з’їси кашу, не підеш гуляти!» або «давай швидше, поки не охололо!», — не прийнятні. Такі заходи породжують в дітях недовіру і страх до батьків, можуть викликати блювоту і як наслідок з’явиться негативне ставлення до їжі. Прислухайтеся до думки дитини.Запитуйте самі, перед тим як почати готувати, чого б він хотів з’їсти. Адже в дитини, як і у вас, є улюблені страви. Подбайте про те, щоб дитині було зручно сидіти за столом. Якщо малюкові низько, підкладіть подушку, далеко — підсуньте.Ноги дитини повинні мати опору, а руки — вільно володіти ложкою. Намагайтеся надавати стравам апетитний вигляд. Купуйте маляті красивий і зручний посуд (нехай він сам вибере). Будь-яку їжу можна прикрасити. Додайте в кашу варення або шматочки фруктів і її вже хочеться з’їсти. Дитина не повинна сідати за стіл у збудженому стані. Пограйте з ним перед прийняттям їжі в спокійну гру або трохи почитайте книжку. Не годуйте дитину відразу ж після її пробудження. Дитина повинна активно включитися в режим дня — вмитися, одягтися, навіть трохи пограти.Те ж стосується і денного сну. Не перегодовуйте у спеку. Через надмірну втрату рідини знижується вироблення травних соків, їжа поволі перетравлюється. Звідси відсутність апетиту. Йогурт, кефір, фрукти — відмінна їжа в спекотні дні. Спокійна сімейна обстановка стимулює апетит.Не лайтеся і не з’ясовуйте відносини при дитині, а тим більше за столом. Напружені відносини між батьками, сварки, лякають дітей і змушують їх нервувати, тут вже не до їжі. Татусі, частіше хваліть мамине куховарство! Не годуйте насильно, якщо дитина хвора.При підвищенні температури, активність процесів травлення різко знижується. Тому хвору дитину необхідно напувати мінеральною водою (без газів і трохи підігрітою), чаєм, морсом або відваром з трав. Давайте по 20-З0 мл кожні 10-15 хвилин.Їжа повинна бути легкою (кефір, йогурт, напіврідкі каші), годуйте потроху, але часто. Свіже повітря, рухливі ігри та спокійний сон — запорука гарного апетиту. Діти, які мало гуляють, недосипають, як правило, погано їдять. Не накладайте багато. Кількість їжі в тарілці дитини має бути майже в 2 рази менше ніж у вас. Зменшіть порції, можливо, це підбадьорить вашого малюка, а якщо він не наїсться, то завжди попросить добавк.

З давніх давен людство зустрічалося з різними інфекційними захворюваннями, що супроводжувалися високою смертністю не дивлячись на всі зусилля лікарів.
До них відносяться натуральна віспа, холера, черевний тиф, чума і ін. Періодично виникаючі епідемії відносила до половини жителів міст.
Ще в середні століття лікарі стали замислюватися про те, як запобігти подібним епідеміям. Вже в XII для попередження віспи в Китаї використовували ранове, відокремлюване від корів, що хворіли на віспу (коров'яча віспа незаразлива для людини). У 1796 р. Едвард Дженнер прищепив людині коров'ячу віспу і ввів термін «вакцинація» (від лати, «уасса» - корова), а з 1798 р. в Європі починається масова вакцинація проти віспи. Проте наукові основи імунізації розвиваються лише через 100 років завдяки працям Луї Пастера.
Так що ж таке вакцинація? Для відповіді на це питання слід стисло описати особливості функціонування імунної системи людини.
Імунна система - сторож нашого організму, що захищає його від чужорідного біологічного матеріалу. Розпізнає чужорідні речовини, вона нейтралізує їх і «запам'ятовує» свою відповідь, щоб відтворити його згодом при зіткненні з аналогічним «чужаком». Якби не було імунної системи, то всі б ми стали легкою здобиччю для бактерій, вірусів, грибків, гельмінтів. Щонайменший вітерець викликав би у нас серйозне інфекційне захворювання, що загрожує смертю. Саме так і трапляється у людей з імунодефіцитом, імунна система яких функціонує недостатньо ефективно. Неважливо, чи народилися вони з імунодефіцитом або ж придбали його (наприклад, в результаті зараження ВІЛ), - результат один і той же.
Одна з функцій імунної системи, як вже указувалося, - розпізнавання «свого» і «чужого» біологічного матеріалу. З «своїм» біологічним матеріалом імунна система знайомиться в процесі ембріонального розвитку, знання про «чужий» передаються по спадку, як і інші генетичні ознаки. В цьому випадку говорять про спадковий (природженому) імунітет. Але частіше трапляється так, що імунна система знайомиться з «чужим» біологічним матеріалом при безпосередньому контакті з ним.
Тоді говорять про придбаний імунітет, він по спадку не передається і менш стійкий, чим природжений.
Придбаний імунітет може бути активним і пасивним. У першому випадку людині необхідно самому перехворіти тим або іншим захворюванням або вакцинуватися (зробити щеплення). Дія вакцин ґрунтується на введенні в організм як окремих частин збудників інфекційних захворювань (білки, полісахариди), так і цілих вбитих або ослаблених живих хвороботворних агентів, або вакцин, отриманих методом генної інженерії. При цьому організм сам виробляє відповідні антитіла, які дозволяють йому швидко справитися з інфекцією. Активний імунітет зберігається роками (проти грипу: 1-2 року), десятиліттями (кір), а іноді і протягом всього життя
(вітряна віспа).
Пасивний імунітет виникає в результаті введення в організм вже готових антитіл іншої людини або тварини. Він може бути придбаний або природним чином, як у плоду, одержуючого через плаценту материнські антитіла, або штучно, шляхом ін'єкції імуноглобулінів, отриманих з сироватки крові людини, що перехворіла, або створених методом генної інженерії.
Вакцинація може супроводжуватися побічними реакціями, серед них найчастішими є алергічні: від незначних місцевих (почервоніння в місці ін'єкції, свербіння, лущення шкіри) до виражених системних (підвищення температури тіла, тремтіння, різке зниження артеріального тиску). З можливістю розвитку побічних реакцій зазвичай пов'язана відмова від проведення щеплень.
В даний час все частіше замість вакцин, до складу яких входять самі мікроорганізми, використовують препарати, що містять компоненти мікроорганізмів. Вони набагато рідше викликають розвиток побічних ефектів і, крім того, не приводять до розвитку захворювання у ослаблених людей. Створення подібних вакцин з'явилося новим етапом розвитку вакцинації. Проте не дивлячись на постійне вдосконалення методів вакцинації, деякі люди
відмовляються від щеплень. Комусь вони протипоказані, хтось думає, що вони йому протипоказані, хтось відмовляється по принципових міркуваннях, а хтось вважає, що щеплення - це набагато більше зло, чим захворювання, або що він сам ніколи не захворіє тим або іншим захворюванням.
Якщо йдеться про щеплення проти грипу, то тут особиста справа кожного вибирати, хворіти або не хворіти, щепитися чи ні. При цьому слід пам'ятати про часто важкий перебіг грипу і його ускладнення у дітей і людей літнього віку. Проте абсолютно інша ситуація складається, коли йдеться про щеплення проти поліомієліту, дифтерії, туберкульозу і інших небезпечних захворювань, зараження якими практично з 100% вірогідністю веде до інвалідизації або навіть смерті.
Враховуючи, що частіше і важче на подібні інфекції хворіють діти, ми не в праві ризикувати їх здоров'ям. При вакцинації проти цих захворювань вірогідність захворіти ними, навіть при контакті з джерелом інфекції, знижується практично до нуля. Враховуючи, що лікування подібних захворювань дороге, тривало, а у ряді випадків неефективно, щеплення переважно подальшої терапії. За даними зарубіжних досліджень, тільки прямі витрати на профілактичні заходи у вигляді щеплень в десятки разів менше, ніж на подальше лікувангія.

•   неправильно підібрана доза вакцини;